Збільшення груді (грудей) та позиція грудних імплантів. Над чи під грудним м’язом?

Під час консультації щодо питання збільшення груді (грудей) (аугментаційної мамопластики) одне з перших рішень, які приймають пацієнт та хірург, – це позиція імпланта. Існує два основних варіанти його розміщення: під тканиною молочної залози, або під грудним м’язом. Жоден із варіантів не є універсальним, і тому рішення приймають, виходячи з індивідуальних особливостей будови кожного пацієнта.

Грудний м’яз розміщений на передній поверхні грудної клітки та має форму трикутника. Він прикріплений у трьох точках: до грудини та ключниці, а також до верхньої частини плечової кістки.

Напочатку імплант розміщували під тканиною молочної залози та над грудним м’язом. Цей метод одержав широку популярність, з його допомогою вдавалося досягнути відмінного косметичного результату. Проте, опрацьовуючи статистичні дані, дослідники встановили, що використання цієї техніки, особливо у поєднанні з використанням протезів з гладкою поверхнею, призводило до збільшення кількості пацієнтів, що страждали капсульною контрактурою.

Пластичні хірурги почали шукати способи для зменшення кількості таких пацієнтів. На початку 1970-х років хірурги, що займалися реконструкційною хірургією, почали відновлювати грудь (груди) після операції мастектомії внаслідок раку молочної залози. У цієї категорії пацієнтів не було тканини молочної залози, тому імплант (імплантант – помилкова назва) розміщували під тканиною грудного м’яза. Досвід цієї методики та інших клінічних показників переконливо довів, що розміщення імпланта під тканиною грудного м’яза значно знижує відсоток розвитку контрактури капсули. Тому більшість пластичних хірургів для збільшення груді (грудей) почали застосовувати метод імплантації протеза під грудний м’яз.

З часом виявили недоліки і субмускулярної (під м’яз) установки імплантів. При напруженні грудного м’яза (під час праці, тренування) відбувалися зміни у формі груді (грудей). Серед інших недоліків слід назвати й те, що при вікових змінах положення імпланта залишається фіксовано високим, а тканина залози провисає, що призводить до формування груді (грудей) з подвійним контуром.

Впродовж 1980-х років на ринку естетичної та реконструкційної хірургії з’явилися імпланти з текстурною (шорсткуватою) поверхнею. Більшість хірургів вважає, що застосування цього виду імплантів для збільшення груді (грудей) значно зменшує утворення рубцевої тканини довкола протезу, а відповідно до цього – зменшує ризик розвитку капсульної контрактури. Таким чином, цей вид імплантів став доступним і для субгландулярного (під тканиною залози) імплантування, не збільшуючи при цьому ризик виникнення контрактури після збільшення груді (грудей).

При виборі позиції імплантів для збільшення груді (грудей) розглядають багато інших факторів: розмір імпланта, можливість появи складок на його поверхні та вибір хірургічного розрізу.

У професійних колах побутувала думка, що розміщення імпланта під грудним м’язом ліквідовує ризик виникнення складок. Це помилково, і багато пацієнтів з імплантом, розміщеним під м’язом груді (грудей), все-таки промацують складки на поверхні імпланта.

У кінцевому результаті вибір позиції імплантування при збільшенні груді (грудей) залежить від особливостей пацієнта та його побажань (вимог); його потрібно пристосувати до потреб пацієнта. Пластичний хірург застосовує різноманітні методики для збільшення груді (грудей), виходячи зі свого клінічного досвіду, та для досягнення якнайкращих результатів. Універсальної формули не існує, як при виборі позиції імпланта, так і для техніки збільшення груді (грудей). Однак слід врахувати: якщо у вас розтягнена шкіра груді (грудей) (птозис), то вам більше підійде операція з підтяжки груді (грудей) (мастопексії), яка може поєднуватися з методом аугментаційної мамопластики.